Звична порада «більше рухайтеся» для захисту мозку може виявитися недостатньою. Нове дослідження показує, що вирішальне значення має не просто кількість активності, а те, в яких умовах вона відбувається 1.
Команда вчених під керівництвом професора Девіда Райхлена з Університету Південної Каліфорнії проаналізувала дані 74 досліджень, які охопили понад 4,2 мільйона людей із 30 країн віком від 45 до 93 років. Учасників спостерігали в середньому протягом десяти років. Вчені цікавилися не лише тим, скільки рухаються люди, а й де, чому та за яких обставин.
Результати розділилися на дві протилежні групи. Люди, які займалися фізичними вправами у вільний час — ходьбою, їздою на велосипеді, плаванням, спортивними іграми — мали на 24% нижчий ризик розвитку деменції порівняно з найменш активною групою. Натомість ті, чия фізична активність була пов’язана з роботою, мали на 20% вищий ризик. Активне пересування на роботу теж дещо підвищувало ризик, хоча цей висновок спирається на меншу кількість даних.
Такий феномен кардіологи вже називають «парадоксом фізичної активності»: люди з фізично важкою роботою не отримують очікуваної користі для серця від усіх цих рухів. Тепер дослідники виявили, що той самий парадокс стосується і мозку.
Як звички середнього віку впливають на мозок через десятиліття
Чому одна й та сама активність дає різні результати? Справа не в самих рухах, а в контексті. Фізична робота часто супроводжується повторюваними навантаженнями, низьким контролем над графіком, шумом, забрудненим повітрям, хронічним стресом і браком часу на відновлення. Дозвіллєві вправи, навпаки, зазвичай пов’язані з вибором, соціальним контактом і зниженням стресу.
Цікаво, що залежність мала нелінійний характер: більше дозвіллєвої активності знижувало ризик деменції до певної межі, після чого ефект вирівнювався. Натомість зі збільшенням професійної активності ризик спочатку зростав, а потім теж стабілізувався.
Дослідники наголошують, що це спостережне дослідження, яке не доводить причинно-наслідкового зв’язку. Воно не означає, що варто уникати фізичної праці. Однак воно показує, що публічні рекомендації «рухайтеся більше» є надто спрощеними. «Коли йдеться про захист мозку, контекст фізичної активності може мати таке ж значення, як і сама активність», — зазначив професор Райхлен.
Для довголіття ці результати мають особливе значення. Здоров’я мозку — це, мабуть, найважливіший компонент здорового довголіття: когнітивний спад зводить нанівець усі здобутки додаткових років життя. Дослідження також нагадує, що можливість старіти здорово — це не лише біологічне питання, а й структурне. Будівельник і пенсіонер на велосипеді можуть бути однаково «фізично активними» за цифрами, але лише один із них, згідно з цими даними, отримує захист від деменції.
Тож якщо довголіття має стати чимось більшим, ніж тренд для людей із вільним часом, варто враховувати такі висновки й питати не лише про те, наскільки активні люди, а й скільки вибору вони мали в цій активності.
- https://longevity.technology/news/study-shows-the-way-you-move-matters-more-than-how-often/ ↩
