Більшість змін голосу — тимчасове явище, спричинене застудою, алергією або перенапруженням. Але коли голос залишається хрипким, слабким або помітно іншим без очевидної причини, варто звернути на це увагу. Нещодавнє дослідження, що охопило понад 800 000 дорослих, виявило неочікуваний зв’язок між стійкими голосовими розладами та ризиком когнітивних проблем 1.
Про дослідження
Дослідники проаналізували медичні записи дорослих віком від 50 років у США. Вони виокремили людей, у яких було діагностовано голосові розлади — такі як хрипота або втрата голосу, — і порівняли їх зі схожими за віком, статтю, расою та іншими факторами людьми, що не мали таких діагнозів 2.
Для порівняння також взяли групу з порушеннями слуху, оскільки втрата слуху вважається найбільшим модифікованим фактором ризику деменції, виявленим на сьогодні. Учасників спостерігали, щоб зафіксувати нові випадки легких когнітивних порушень, хвороби Альцгеймера або деменції.
Що показали результати
Люди з діагностованими голосовими розладами мали приблизно на 29% вищий ризик розвитку когнітивних проблем порівняно з відповідною контрольною групою. Це зростання було подібним до ризику для людей із втратою слуху, у яких ризик виявився вищим приблизно на 27%. Ще помітнішою стала різниця, коли дослідники розглянули лише тих, хто мав голосовий розлад без порушень слуху: у цій групі ризик когнітивних проблем був на 58% вищим, ніж у відповідних контролів, і на 26% вищим, ніж у людей із втратою слуху.
Автори зазначають, що дослідження є спостережним, тому не може встановити причинно-наслідкового зв’язку. Отримані дані свідчать лише про зв’язок між станами на рівні великих груп.
Чому голос може бути пов’язаний із мозком
Голос залежить не лише від голосових зв’язок. Мозок координує м’язи, що беруть участь у мовленні, тому деякі неврологічні захворювання можуть впливати на те, як звучить людина. Дослідники висувають два можливі пояснення.
По-перше, неврологічне: хвороба Паркінсона, бічний аміотрофічний склероз, мультисистемна атрофія та хвороба Альцгеймера можуть супроводжуватися змінами голосу, іноді ще до появи більш очевидних рухових симптомів.
По-друге, соціальне: коли говорити стає важко або стомливо, людина може менше спілкуватися та уникати соціальних активностей. А соціальна ізоляція, своєю чергою, є фактором ризику для когнітивного здоров’я.
Жодне з цих пояснень не є доведеним у цьому дослідженні. Крім того, більшість стійких змін голосу не пов’язані з деменцією — причинами часто бувають рефлюкс, алергія, інфекції або перенапруження голосу.
Що робити при тривалій зміні голосу
Легка хрипота після застуди — звичне явище. Але якщо голос залишається осиплим, слабким або помітно іншим без очевидної причини довше ніж два тижні, варто звернутися до лікаря. Це не означає, що з мозком щось не так, але такий симптом заслуговує на перевірку — не варто списувати його лише на вік.
Водночас дослідники нагадують, що найкраще перевірені способи підтримувати когнітивне здоров’я — регулярна фізична активність, соціальна активність і контроль серцево-судинних факторів ризику, таких як артеріальний тиск і рівень холестерину.
Стійка зміна голосу — це не діагноз і не передбачення, але нове дослідження підказує, що вона може бути ще одним сигналом, який варто обговорювати з лікарем.
- https://www.mindbodygreen.com/articles/unexpected-risk-factor-linked-to-cognitive-decline ↩
- https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0892199726003905?via%3Dihub ↩



