Депресію часто сприймають як єдиний розлад з однаковими симптомами. Однак на практиці вона проявляється по-різному: одні люди не можуть заснути, інші сплять по десять годин і все одно прокидаються виснаженими. Одним допомагають антидепресанти, інші місяцями перебирають препарати без помітного полегшення. Нове дослідження вчених з Університету Сіднея пропонує пояснення, чому так відбувається.
Дослідники проаналізували клінічні та генетичні дані понад 10 000 австралійців із депресією 1. Вони зосередилися на шести характеристиках, пов’язаних із циркадним ритмом — внутрішнім 24-годинним годинником, який регулює цикли сну та неспання, рівень гормонів та енергії.
До цих характеристик належали схильність бути «нічною совою», триваліший сон під час депресивних епізодів, ранкова втома, сезонні коливання настрою, а також розбіжність між природним графіком сну та щоденними обов’язками. Учасники, які мали щонайменше три з цих ознак, були віднесені до потенційного підтипу, який дослідники назвали циркадною депресією 2.
Результати показали, що 2604 учасники — приблизно 23% вибірки — відповідають цьому профілю. Їхній досвід депресії суттєво відрізнявся. Люди з циркадним підтипом частіше стикалися з депресією в молодшому віці, повідомляли про тяжчі симптоми, включно з вищим рівнем психологічного дистресу та суїцидальних думок 3. Вони також частіше відзначали збільшення ваги під час депресивних епізодів і мали відмінні генетичні профілі, пов’язані зі сном, метаболізмом і психічним здоров’ям.
Один із найважливіших висновків стосувався лікування. Люди з циркадною депресією повідомляли про слабшу відповідь на поширені антидепресанти — селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібітори зворотного захоплення серотоніну й норадреналіну (СІЗЗСН) — і частіше зазнавали побічних ефектів. Водночас дослідники наголошують, що це не означає, ніби ці препарати не можуть працювати для людей із циркадними симптомами, адже дослідження спиралося на самозвіти учасників, а не на клінічні випробування.
Результати відкривають перспективу більш персоналізованого підходу. Для частини пацієнтів корекція порушень внутрішнього годинника може бути не менш важливою, ніж традиційна терапія депресії. Дослідники припускають, що такі методи, як світлотерапія та препарати на основі мелатоніну, заслуговують на окреме вивчення для цієї групи 4.
Поки що немає остаточних рекомендацій, але підтримувати здоров’я циркадного ритму можна за допомогою кількох простих звичок. Ранкове перебування на природному світлі допомагає мозку отримати сигнал, що час прокидатися. Регулярний графік сну — пробудження та відхід до сну приблизно в один і той самий час — стабілізує внутрішній годинник. Фізична активність упродовж дня покращує якість сну та загальне самопочуття. Увечері варто зменшувати яскраве освітлення, щоб організм міг підготуватися до відпочинку.
Депресія залишається складним розладом, і те, що працює для однієї людини, не обов’язково допоможе іншій. Це дослідження показує, що увага до режиму сну, рівня енергії та внутрішнього годинника може допомогти лікарям краще розуміти депресію пацієнта та обирати більш цілеспрямоване лікування.
- https://www.cambridge.org/core/journals/the-british-journal-of-psychiatry/article/clinical-and-genetic-correlates-of-a-circadian-subtype-of-depression-in-the-australian-genetics-of-depression-study/A3429C15041E6BA0570968117909DDB6 ↩
- https://www.mindbodygreen.com/articles/nearly-1-in-4-people-with-depression-may-have-this-overlooked-subtype ↩
- https://www.independent.co.uk/news/science/circadian-sleep-cycle-depression-type-b3070557.html ↩
- https://www.news-medical.net/news/20261020/Researchers-identify-new-depression-subtype-linked-to-the-body-clock.aspx ↩


