Нервова булімія є другим за поширеністю розладом харчової поведінки, однак її нейробіологічні основи довго залишалися незрозумілими. Попередні дослідження давали суперечливі результати через малі вибірки. Нове міжнародне дослідження, яке об’єднало дані з 13 центрів по всьому світу, вперше на такій великій вибірці показало стійкі структурні відмінності мозку, пов’язані з цим розладом 1.
Як проводили дослідження
Дослідники з робочої групи ENIGMA з розладів харчової поведінки зібрали та проаналізували МРТ-скани, отримані в 13 дослідницьких центрах від 17 груп учасників. Загалом вони порівняли скани 369 жінок із нервовою булімією та 417 жінок без розладів харчової поведінки. Усі дані пройшли однакову обробку та контроль якості, що дозволило коректно зіставляти результати. Вік учасниць коливався від 12 до 53 років, середній вік становив 23,6 року. Вчені оцінювали три фізичні параметри: товщину зовнішнього шару кори головного мозку, площу поверхні цього шару та об’єм кількох глибоких структур мозку.
Відмінності в ділянках винагороди та сенсорного сприйняття
Найчіткіші відмінності між мозком жінок із булімією та без неї виявилися в площі поверхні, а не в товщині кори. У жінок із нервовою булімією була менша площа поверхні у верхній скроневій та поперечній скроневій ділянках, тобто в частині мозку, яка відповідає за слух, читання соціальних сигналів та іншу сенсорну інформацію 2. Також у них був меншим об’єм прилеглого ядра (nucleus accumbens) — невеликої глибокої структури, яка регулює винагороду та мотивацію. Товщина зовнішнього шару кори не показала значущих відмінностей між групами.
Зв’язок із симптомами
Найцікавіший аспект дослідження — різниця в зв’язку між симптомами та будовою мозку. Частіші напади переїдання були пов’язані з меншою площею поверхні в ширшому наборі ділянок: острівцевій корі (яка допомагає відчувати сигнали зсередини тіла), орбітофронтальній та лобовій ділянках (які оцінюють, наскільки щось буде винагороджуючим, і стримують імпульси), а також у частинах поясної звивини, пов’язаної з регуляцією емоцій 3.
Натомість частота компенсаторної поведінки — наприклад, очищення після переїдання, яке наразі використовують для оцінки тяжкості булімії, — не показала жодного зв’язку з будовою мозку. Це свідчить, що переїдання та компенсаторна поведінка можуть мати різні нейронні механізми, що в майбутньому може змінити підхід до діагностики та лікування.
Що це означає для розуміння булімії
Дослідники назвали це «найчіткішим доказом на сьогодні, що нервова булімія пов’язана з відтворюваними відмінностями в структурі мозку». Важливо, що площа поверхні зовнішнього шару кори значною мірою формується на ранніх етапах розвитку. Це порушує питання: чи деякі з цих відмінностей є вразливістю, яка існувала ще до появи симптомів? 4
Водночас автори підкреслюють, що результати «не слід тлумачити як свідчення, що мозок є фіксованим або що результат людини є зумовленим». Булімія є справжньою психічною хворобою з вимірюваними змінами, а не ознакою слабкої волі, як часто вважають через стигму.
Обмеження та перспективи
Оскільки учасників сканували лише одноразово, дослідження не може відповісти на питання, що виникло першим: зміни мозку чи розлад харчової поведінки. Тим не менш, результати дають клініцистам фізичний маркер для кращої профілактики та лікування, а людям, які живуть із цим розладом, — менше причин звинувачувати себе.
- https://www.mindbodygreen.com/articles/nearly-800-brain-scans-reveal-key-differences-that-may-cause-disordered-eating ↩
- https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC6187750 ↩
- https://link.springer.com/article/10.1007/s40519-024-01675-3 ↩
- https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC6709695 ↩
