Багато людей обирають дієтичні версії напоїв, щоб уникнути цукру, але нове дослідження на мишах застерігає: популярні підсолоджувачі можуть залишати біологічний слід, який триває довше, ніж сама солодкість. Вчені виявили, що сукралоза та стевія змінюють склад кишкового мікробіому, знижують рівень корисних метаболітів і впливають на активність генів, пов’язаних із запаленням та обміном речовин. Деякі з цих змін спостерігалися навіть у нащадків, які ніколи не споживали цих речовин 1.
Дослідники з Університету Чилі розділили 47 мишей на три групи: одна отримувала звичайну воду, дві інші — воду з додаванням сукралози або стевії у дозах, що відповідають типовому споживанню людини. Потім тварин розмножували, і два наступні покоління отримували лише звичайну воду. Такий дизайн дозволив простежити, чи передаються ефекти через покоління.
У першого покоління нащадків порушення толерантності до глюкози спостерігалися лише в самців, чиї батьки споживали сукралозу. У другому поколінні підвищений рівень цукру в крові натще виявили у самців із групи сукралози та у самиць із групи стевії. Це свідчить про те, що обидва підсолоджувачі можуть впливати на метаболічне здоров’я не лише безпосереднього споживача, але й його дітей та онуків.
Аналіз мікробіому показав, що у мишей, які вживали підсолоджувачі, змінився склад кишкових бактерій: зросла кількість потенційно патогенних видів і зменшилася частка корисних. Водночас концентрація коротколанцюгових жирних кислот — важливих метаболітів, які виробляють кишкові бактерії та які впливають на регуляцію генів, — знизилася. Ці зміни зберігалися і в нащадків, причому ефекти сукралози були сильнішими та тривалішими.
Дослідники також виміряли активність п’яти генів у печінці та кишечнику, пов’язаних із запаленням, цілісністю кишкового бар’єру та метаболізмом. Сукралоза посилила активність генів, що сприяють запаленню, і знизила активність генів, відповідальних за обмін речовин. Ці зміни були помітні навіть через два покоління після припинення споживання. Стевія також змінювала експресію генів, але слабше і лише в першому поколінні.
Авторка дослідження Франциска Конча Селуме наголосила: «Зміни, які ми спостерігали в толерантності до глюкози та експресії генів, можна трактувати як ранні біологічні сигнали, пов’язані з метаболічними та запальними процесами. Тварини не розвинули діабет, але виявили тонкі зміни в регуляції глюкози та активності генів. За певних умов, наприклад, при дієті з високим вмістом жирів, такі зміни можуть підвищити чутливість до метаболічних порушень».
Важливо зазначити, що дослідження, проведене на мишах, тому результати не можна прямо переносити на людей. Однак воно піднімає питання про довгострокові ефекти підсолоджувачів, які часто вважаються безпечними. Конча додала: «Мета цього дослідження — не викликати тривогу, а підкреслити необхідність подальших досліджень. Можливо, варто помірковано споживати ці добавки та продовжувати вивчати їхні біологічні ефекти».
Для тих, хто регулярно вживає продукти з нульовою калорійністю, це дослідження — привід замислитися про вибір. Хоча стевія виявилася менш стійкою у своїх ефектах, ніж сукралоза, обидва підсолоджувачі продемонстрували потенціал впливати на мікробіом та метаболізм. Подальші дослідження на людях мають показати, чи справді ці ефекти можуть передаватися наступним поколінням.
- https://www.sciencedaily.com/releases/2026/08/260830000019.htm ↩
