Надлишок жиру, що накопичується всередині скелетних м’язів, стає дедалі серйознішою проблемою для метаболічного здоров’я. Такий тип жирових відкладень, відомий як міостеатоз, може порушувати нормальну роботу м’язів і ускладнювати використання глюкози та жирних кислот організмом. З віком, при малорухливому способі життя або високожировому харчуванні ризик накопичення ліпідів у м’язах зростає, що з часом може сприяти розвитку інсулінорезистентності. Пошук природних способів обмежити це накопичення є важливим для підтримки здорового старіння та профілактики захворювань, пов’язаних із способом життя 1.
Одним із ключових регуляторів жирового обміну в клітинах є білок PPARδ (peroxisome proliferator-activated receptor delta). Коли сигнальний шлях PPARδ активний, він сприяє окисленню жирних кислот і допомагає обмежувати накопичення ліпідів. Дослідники давно цікавляться харчовими біоактивними сполуками, здатними впливати на цей шлях, але точний механізм залишався нез’ясованим 2.
Команда вчених з Університету Шінсю під керівництвом доцента Такакадзу Мітані ідентифікувала птеростильбен як природну дієтичну сполуку, яка може стабілізувати PPARδ і впливати на метаболізм жирів у м’язових клітинах. Птеростильбен — це поліфенол, що міститься в чорниці, винограді та інших ягодах. Попередні дослідження пов’язували його з корисними метаболічними ефектами в печінці та жировій тканині, але вплив на скелетні м’язи вивчали мало. Результати нової роботи опубліковані в журналі Food Bioscience.
«Наразі немає схвалених методів лікування, спрямованих саме на міостеатоз, — зазначає доктор Мітані. — Ця критична прогалина спонукала нашу команду шукати харчові сполуки, які могли б стати природними дієтичними втручаннями. Під час скринінгу ми виявили птеростильбен і зосередили дослідження на розкритті його точного механізму дії».
Що насправді руйнує печінку при жировій хворобі
Для вивчення потенційних природних засобів дослідники протестували набір фітохімічних сполук на культивованих м’язових клітинах мишей C2C12. Вони перевіряли, чи здатні сполуки зменшувати аномальне накопичення жиру всередині клітин, не порушуючи нормального розвитку м’язів. Серед випробуваних речовин птеростильбен показав найсильніше зниження внутрішньоклітинного накопичення ліпідів. Важливо, що оброблені м’язові клітини продовжували нормально рости та диференціюватися.
Подальші експерименти показали, що птеростильбен не перешкоджає потраплянню жирних кислот у клітини. Натомість дослідники виявили підвищене вивільнення гліцерину назовні — важливу ознаку того, що накопичений жир розщеплюється. Оброблені клітини також демонстрували більшу експресію генів, залучених до окислення жирних кислот. Це свідчить, що птеростильбен спонукає м’язові клітини розщеплювати накопичені ліпіди та використовувати їх для енергії.
Механізм дії виявився несподіваним. Багато експериментальних сполук, створених для стимуляції PPARδ, працюють шляхом прямого зв’язування з рецептором та його активації. Птеростильбен діє інакше: замість прямої активації він збільшує кількість білка PPARδ у клітині, запобігаючи його руйнуванню через убіквітин-протеасомний шлях. Сповільнюючи деградацію PPARδ, птеростильбен дозволяє більшій кількості білка залишатися доступним у клітині. Ця стабілізація посилює транскрипційну активність PPARδ і активність генів, пов’язаних із ліпідним обміном.
«Наші результати створюють наукову основу для розробки функціональних харчових продуктів і дієтичних добавок, спрямованих на метаболізм жиру в м’язах, — коментує доктор Мітані. — Однак, окрім потенціалу самого птеростильбену, ця робота пропонує експериментальну схему для виявлення інших природних сполук, здатних стабілізувати білок PPARδ».
Не тільки пробіотики: справжня користь ферментованих продуктів
Оскільки метаболічні захворювання стають дедалі поширенішими у світі, ці дані можуть стати відправною точкою для вивчення дієтичних підходів, які з часом допоможуть у боротьбі з ожирінням, діабетом 2 типу та віковим метаболічним спадом. Водночас результати поки що обмежуються молекулярними експериментами на культивованих м’язових клітинах мишей. Вони не доводять, що птеростильбен здатен запобігати чи лікувати ці стани в організмі тварин або людей.
Дослідники зазначають, що сполука може стати перспективним біоінгредієнтом для харчової та медичної промисловості, які шукають нові функціональні продукти для впливу на м’язовий жировий обмін. Однак необхідні додаткові дослідження in vivo, щоб визначити, чи зберігаються ефекти за межами культури клітин. Майбутні роботи також мають оцінити ефективність, безпеку та вибірковість дії птеростильбену на його біологічні мішені, перш ніж ці знання можна буде перетворити на практичні харчові чи фармацевтичні застосування.
- https://www.sciencedaily.com/releases/2026/09/260903064219.htm ↩
- https://www.eurekalert.org/news-releases/1142364 ↩
