Дослідники ідентифікували білок, який може відігравати важливу роль у розвитку діабету другого типу, порушуючи здатність організму реагувати на інсулін. Відкриття пропонує нову потенційну мішень для лікування, спрямованого на покращення контролю рівня цукру в крові 1.
Білок, відомий як Miro1, виявили у підвищених кількостях у скелетних м’язах людей із діабетом другого типу. У доклінічних експериментах учені виявили, що видалення Miro1 відновлювало реакцію м’язів на інсулін. Також з’ясувалося, що фізичні вправи знижують рівень Miro1 у людей із цим захворюванням, що дає нове розуміння того, як фізична активність покращує чутливість до інсуліну.
Як прихований м’язовий білок впливає на інсулінорезистентність
Miro1 (Mitochondrial Rho GTPase 1) розташований на зовнішній мембрані мітохондрій — крихітних структур усередині клітин, відповідальних за вироблення енергії. Дослідники вважають, що надмірна кількість цього білка може заважати тому, як м’язи реагують на інсулін, ускладнюючи регуляцію рівня цукру в крові.
Щоб дослідити цей зв’язок, наукова група вивчала Miro1 у лабораторних клітинах, доклінічних моделях і в людей, які живуть із діабетом другого типу. Результати показали, що накопичення Miro1 погіршувало реакцію м’язів на інсулін. Коли білок видаляли в доклінічних моделях, чутливість до інсуліну поверталася, що доводить прямий внесок Miro1 у цей процес.
Фізичні вправи знижують рівень білка, пов’язаного з діабетом
Дослідники також перевірили, чи можуть фізичні вправи впливати на рівень Miro1 у людей із діабетом. У рандомізованому контрольованому дослідженні за участю людей з ожирінням і діабетом другого типу порівнювали ефекти аеробних вправ зі стандартним медичним доглядом.
Учасники групи фізичних вправ мали зниження рівня Miro1 у м’язах. Ці зміни відбувалися разом із покращенням чутливості до інсуліну та здатності м’язів виробляти енергію.
Результати свідчать, що зниження Miro1 може бути одним із механізмів, завдяки яким фізичні вправи допомагають організму ефективніше реагувати на інсулін. Це також відкриває можливість створення ліків, спрямованих на цей білок, які могли б доповнювати дію фізичної активності.
«Інсулінорезистентність у м’язах є серцем діабету другого типу, а її молекулярні причини залишалися незрозумілими. Це дослідження, результат багаторічної роботи, визначає Miro1 як ключову частину відповіді. Простежуючи Miro1 від клітин до доклінічних моделей і пацієнтів, ми показали, що накопичення Miro1 погіршує реакцію м’язів на інсулін, що його видалення відновлює цю реакцію в наших моделях, і що фізичні вправи зменшують його накопичення у людей. Для науки це нова терапевтична мішень. Для пацієнтів це поглиблює розуміння того, чому фізичні вправи настільки ефективні, і відкриває шлях до лікування, яке колись могло б їх доповнити», — зазначив доктор Джон П. Кірван, старший автор дослідження.
Новий напрямок для лікування діабету
Хоча результати є обнадійливими, ученим ще потрібно встановити, чи може пряме спрямування на Miro1 створити безпечне та ефективне лікування для людей із діабетом другого типу. Відновлення чутливості до інсуліну було продемонстровано в доклінічних моделях, тоді як дослідження на людях показало, що фізичні вправи знижують рівень Miro1 разом із покращенням чутливості до інсуліну.
Доктор Кірван планує продовжити дослідження в Центрі діабету Гарольда Хамма. Його робота поєднуватиме лабораторні експерименти з дослідженнями за участю людей, щоб виявити більше біологічних механізмів, відповідальних за діабет, і вивчити нові стратегії профілактики та лікування.
«Діабет другого типу є проблемою в Оклахомі та на національному рівні. Зрештою, ми шукаємо ліки, і ми сподіваємося, що ці нещодавні відкриття можуть стати частиною рішення», — додав він.
- https://www.sciencedaily.com/releases/2026/11/261106174543.htm ↩



