Багато людей знають, як важко заснути після напруженого дня: думки не дають спокою, мозок ніяк не вимикається, а вранці відчуття, ніби не спали зовсім. Але хронічний стрес і відчуття самотності можуть впливати не лише на те, як швидко вдасться заснути. Нове дослідження, опубліковане в журналі PNAS, показує, що психосоціальний стрес здатен підвищувати ризик обструктивного апное сну — стану, за якого дихання під час сну періодично припиняється або стає поверхневим.
Апное сну — поширена проблема: за оцінками, вона вражає близько мільярда дорослих у всьому світі. Під час нападів апное рівень кисню в крові падає, і організм запускає стресову реакцію. Тому тривалий час апное вважали лише причиною стресу. Однак автори нового дослідження запитали: а чи не працює цей зв’язок у зворотному напрямку? Чи може хронічний стрес робити людину вразливішою до апное сну?
Що показало дослідження на тваринах
Щоб перевірити цю гіпотезу, науковці провели експеримент на дорослих щурах. Протягом трьох тижнів частину тварин утримували окремо — щоб змоделювати хронічний соціальний стрес. Потім під час сну реєстрували паузи в диханні та перевіряли, як сильно дихальний центр реагує на зниження кисню та підвищення вуглекислого газу. Результати: у щурів, які жили на самоті, частіше траплялися зупинки дихання, а їхні дихальні реакції були надмірно чутливими. Ефект виявився помітнішим у самців. Під анестезією в ізольованих самців реєстрували вп’ятеро більше епізодів закупорювання дихальних шляхів із падінням кисню. У самиць таких змін не спостерігали. Крім того, у стресованих щурів підвищився артеріальний тиск і збільшилася частка жирової тканини — особливо в самців.
Що кажуть дані людей
Другу частину дослідження виконали за допомогою методу менделівської рандомізації — статистичного підходу, що дозволяє шукати причинно-наслідкові зв’язки між факторами. Автори проаналізували генетичні дані європейських когорт обсягом від приблизно 100 тисяч до понад мільйона осіб. І з’ясували: люди з генетичною схильністю до самотності мають вищий ризик апное сну — і це не залежить від маси тіла. Тобто зв’язок не зводиться до того, що самотність веде до набору ваги, який потім підвищує ризик апное. Це окремий, незалежний шлях.
Тим часом інші дослідження, зокрема робота Національного інституту серця, легенів і крові США, також розглядають самотність як фактор, що може впливати на сон. А дані клініки Mayo свідчать, що апное сну може виникати як у людей із надмірною вагою, так і в осіб із нормальною масою тіла.
Як це може працювати
Точний механізм поки не встановлено. Але є кілька гіпотез. Хронічний стрес змінює роботу вегетативної нервової системи, може підвищувати активність симпатичного відділу (що «відповідає» за реакцію «бий або біжи»). Це, своєю чергою, впливає на тонус м’язів дихальних шляхів і роботу дихального центру. Крім того, стрес сприяє системному запаленню, яке також пов’язане з апное сну. В експерименті на щурах зміни в нервах і м’язах, що підтримують дихальні шляхи відкритими, можуть пояснювати, чому стресовані тварини частіше страждали від обструкції.
Що це означає на практиці
Результати дослідження не означають, що апное сну раптом перестало бути пов’язане з вагою або анатомією дихальних шляхів. Це не скасовує відомих факторів ризику: зайва вага, вік, чоловіча стать, сімейний анамнез апное сну — усе це досі має значення. Але якщо висновки підтвердяться, то до переліку факторів, на які варто звертати увагу, додасться хронічний стрес і соціальна ізоляція.
Хронічний стрес — це не просто «нервове». Він пов’язаний із підвищеним артеріальним тиском, порушенням імунітету, гормональними збоями та ризиком серцево-судинних захворювань. Нині до цього переліку додають імовірний вплив на ризик апное сну.
Коли варто звернутися до лікаря
Якщо людина регулярно голосно хропе, прокидається з відчуттям задухи, часто зупиняється дихання (про це може повідомити партнер), відчуває надмірну сонливість удень або головний біль після пробудження — це вагомі причини проконсультуватися з лікарем. Апное сну діагностується досить просто за допомогою полісомнографії або домашнього тестування, і для нього існують ефективні методи лікування — зокрема CPAP-терапія, а в деяких випадках — хірургічні втручання або спеціальні внутрішньоротові апарати.
Як СРАР-терапія впливає на ризик депресії: нове дослідження
Своєчасна діагностика критично важлива, адже неліковане апное сну значно підвищує ризик гіпертонії, інфаркту, інсульту, діабету 2 типу та депресії.
Як зменшити стрес і підтримати сон
Не існує єдиного рецепту, як «вимкнути» стрес, але деякі стратегії вже мають доказову базу. Підтримка соціальних зв’язків — регулярне спілкування віч-на-віч або телефоном, участь у групах за інтересами чи волонтерстві — знижує ризик соціальної ізоляції. Фізична активність, навіть щоденна 30-хвилинна ходьба, допомагає регулювати рівень кортизолу та покращує якість сну. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — один із найефективніших методів подолання хронічного стресу та безсоння. А ще — достатня гідратація: навіть легке зневоднення може посилити сухість у роті та погіршити дихання вночі.
Головне — не ігнорувати симптоми, списуючи їх на «просто стрес». Якщо організм подає тривожні сигнали, варто перевіритися.
