Чи замислювалися ви, коли саме організм починає втрачати колишню силу та витривалість? Відповідь на це питання дало унікальне 47-річне дослідження, проведене вченими з Каролінського інституту в Швеції. Його результати показують, що фізичний спад починається набагато раніше, ніж прийнято вважати, однак це не привід опускати руки 1.
Як проходило дослідження
У рамках проєкту Swedish Physical Activity and Fitness study (SPAF) дослідники спостерігали за 427 випадково відібраними чоловіками та жінками, народженими 1958 року. Учасників тестували впродовж 47 років — починаючи з 16-річного віку і до 63 років. На відміну від більшості попередніх робіт, які порівнювали людей різного віку в один момент часу, це дослідження багаторазово вивчало одних і тих самих осіб у міру їхнього дорослішання 2.
Такий підхід дозволив простежити, як змінюється фізична форма всередині однієї групи, а не покладатися на порівняння між різними поколіннями. Оцінювали аеробну витривалість, м’язову витривалість та вибухову силу м’язів.
Коли починається спад
Результати виявили чітку закономірність. Аеробна витривалість і м’язова витривалість досягали піку між 26 і 36 роками, після чого починали поступово знижуватися. Деякі показники, зокрема вибухова сила, досягали максимуму ще раніше. Спад спочатку був незначним, але з віком прискорювався. До 63 років середні показники учасників впали на 30–48% порівняно з піковими значеннями 3.
Важливо, що ця тенденція спостерігалася як у чоловіків, так і у жінок. Хоча індивідуальний рівень фізичної підготовки відрізнявся, загальні темпи вікового зниження були подібними в обох статей.
Чи може фізична активність зупинити спад
Один із найцікавіших висновків дослідження: регулярна фізична активність не може повністю запобігти віковому зниженню показників. Навіть ті, хто залишався активним, демонстрували поступове погіршення фізичної форми з віком.
Однак фізичні вправи мали суттєвий вплив на те, наскільки добре люди зберігали свої здібності. Учасники, які почали регулярно займатися спортом у дорослому віці, покращили свою фізичну працездатність приблизно на 5–10%. Ті, хто був активним ще в підлітковому віці, загалом мали кращу витривалість і силу впродовж усього життя.
«Ніколи не пізно почати рухатися. Наше дослідження показує, що фізична активність може сповільнити зниження працездатності, навіть якщо не може повністю його зупинити», — коментує Марія Вестерстоль, лекторка кафедри лабораторної медицини та провідна авторка роботи.
Чому тіло починає втрачати силу
Науковці досі з’ясовують точні механізми, через які фізична працездатність починає погіршуватися вже в ранньому дорослому віці. Серед імовірних причин — зміни в м’язових клітинах, нервовій системі та здатності організму виробляти енергію. Особливу роль відіграють мітохондрії — внутрішньоклітинні структури, які перетворюють поживні речовини на енергію. З віком їхня функція може погіршуватися, що впливає на ефективність роботи м’язів.
З часом м’язи також втрачають масу та стають менш чутливими до сигналів, що запускають ріст і відновлення. Більш виражена втрата м’язової маси може призвести до саркопенії — вікового стану, який ускладнює виконання повсякденних справ. Хоча ці процеси стають помітнішими в пізнішому віці, шведське дослідження свідчить, що деякі зміни починаються на десятиліття раніше.
Зв’язок із здоров’ям серця
У 2026 році ті самі дослідники опублікували продовження роботи в журналі Scientific Reports. Вони виявили, що люди з кращою аеробною формою у віці 34 та 52 років мали меншу скутість артерій у 63 роки. Скутість артерій — це ознака підвищеного серцево-судинного ризику. Зв’язок залишався значущим навіть після врахування таких факторів, як ожиріння, куріння та артеріальний тиск.
Хоча це спостережне дослідження не доводить, що саме фізична форма запобігає скутості артерій, воно вказує на потенційні довгострокові переваги підтримки аеробної витривалості в середньому віці.
Інші дослідження підтверджують користь активності
Інші роботи також підкріплюють ідею, що фізичні вправи залишаються цінними навіть тоді, коли неминучий віковий спад уже почався. Дослідження 2026 року в GeroScience показало, що літні велосипедисти, які залишалися активними протягом дев’яти років, втратили в середньому 19,7% пікової аеробної здатності, але їхні показники залишалися на рівні 90-го процентиля для свого віку.
Ще одне дослідження, опубліковане в The American Journal of Medicine, виявило, що чоловіки віком 60–82 років, які раніше не займалися структурованими тренуваннями, змогли покращити силу верхньої та нижньої частини тіла за чотири роки регулярних силових вправ. Поєднання силових та аеробних тренувань також підвищило їхню аеробну витривалість.
Шведське дослідження триває: наступний етап заплановано, коли учасникам виповниться 68 років. Учені сподіваються з’ясувати, як довгострокові зміни фізичної працездатності пов’язані зі способом життя, загальним здоров’ям і біологічними механізмами старіння.
Головний висновок простий: втрата сили та витривалості з віком — природний процес, але його темп значною мірою залежить від способу життя. Незалежно від того, чи починає людина займатися спортом у 30, 50 чи пізніше, фізична активність здатна покращити працездатність і допомогти зберегти незалежність у старшому віці.
- https://www.sciencedaily.com/releases/2026/10/261014000912.htm ↩
- https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC12620399 ↩
- https://news.ki.se/long-term-study-reveals-physical-ability-peaks-at-age-35 ↩
