Багато хто звик оцінювати якість тренування за тим, наскільки болять м’язи наступного дня. Якщо біль відчутний — здається, що заняття вдалося. Якщо ні — виникає сумнів, чи було воно взагалі корисним. Але чи насправді біль у м’язах є показником ефективності? Фахівці однозначні: ні.
Відстрочена м’язова болючість (DOMS) — це стан, коли біль виникає через 12–24 години після тренування і досягає піку через 24–72 години. Він спричинений мікроскопічними пошкодженнями м’язових волокон і запаленням 1. Проте цей біль не є ні обов’язковою умовою росту м’язів, ні його гарантією.
Седрік Браянт, фізіолог і президент Американської ради з фізичних вправ, зазначає: «Поширена помилка — що біль означає ефективність тренування. Хоча певна болючість нормальна, вона не є обов’язковою для росту м’язів» 2. Лаура Річардсон, фізіолог з Університету Мічигану, додає, що м’язи можуть ставати сильнішими без болю, а його відсутність свідчить про адаптацію до регулярних навантажень.
Кен Носака, спортивний науковець з Університету Едіт Коуен, стверджує: «Нам не потрібен біль, щоб отримати результат. Погоня за болем може навіть уповільнити прогрес» 3. Він наводить приклад дослідження, де учасники виконували вправи без ексцентричної фази (спуск сходами) і отримали значний приріст сили без жодного болю.
Якщо ви відчуваєте сильний біль після тренування, це означає, що ви робили щось нове або незвичне для вашого тіла: нову програму, більшу амплітуду рухів, повернення після тривалої перерви. Біль — це не нагорода, а сигнал, що організм ще не адаптувався до навантаження.
Надмірна болючість, яка обмежує рухи або заважає виконувати звичні справи, може бути контрпродуктивною. Вона погіршує техніку вправ, збільшує ризик травм і знижує мотивацію до наступних тренувань. Джессі Діас-Еррера, сертифікований фітнес-інструктор, підкреслює: «Мета фізичних вправ — покращити функціональність і якість життя, а не викликати додатковий біль» 4.
Замість болю слід орієнтуватися на об’єктивні показники прогресу:
- збільшення робочої ваги або кількості повторень;
- покращення контролю та стабільності під час виконання вправ;
- зростання витривалості (наприклад, ви можете бігти довше або швидше);
- візуальні зміни в м’язах (тонус, об’єм).
Якщо ці показники поступово зростають, тренування працює — незалежно від того, чи з’являється біль. Як зазначає Седрік Браянт, «прогрес вимірюється здатністю робити більше, а не болем після».
Якщо після тренування виникає легка або помірна болючість, це нормально. У такому випадку можна продовжувати тренування з меншою інтенсивністю або виконати легкі рухи — ходьбу, йогу, плавання — для покращення кровообігу та прискорення відновлення. Якщо ж біль настільки сильний, що обмежує рухи, краще дати м’язам додатковий день відпочинку або тренувати іншу групу м’язів.
У деяких випадках біль може бути ознакою небезпечного стану — рабдоміолізу. Якщо біль супроводжується темним кольором сечі або значним зниженням її об’єму, необхідно негайно звернутися до лікаря.
Отже, біль у м’язах після тренування — не показник якості заняття. Він лише сигналізує про новизну навантаження. Справжній прогрес вимірюється не болем, а зростанням ваших можливостей і регулярністю занять. Не варто гнатися за болем — краще поступово збільшувати навантаження та стежити за об’єктивними змінами.
- https://www.nerdfitness.com/blog/does-soreness-mean-a-good-workout/ ↩
- https://www.nytimes.com/2025/04/01/well/move/muscle-soreness-workout.html ↩
- https://www.abc.net.au/news/health/2024-01-12/sore-muscles-better-workout-myth-pain-gain-exercise/103191216 ↩
- https://www.theguardian.com/wellness/2025/apr/29/soreness-after-workout-good-or-bad ↩



