Несподівана риса, яка об’єднує довгожителів Блакитних зон

Коли говорять про Блакитні зони — регіони, де люди живуть найдовше, — зазвичай згадують оливкову олію, бобові, цільнозерновий хліб або щоденні прогулянки горбистими селами. Ці звички справді заслуговують на увагу. Однак нове дослідження, проведене у сардинській Блакитній зоні, свідчить, що довголіття може залежати не лише від дієти та фізичної активності, а й від психологічних особливостей¹.

Дослідники вивчили 125 дорослих віком від 71 до 101 року, які мешкають на Сардинії, Італія. Половина учасників жила в знаменитій Блакитній зоні острова, а інша половина — у сусідній сільській громаді. Обидві групи мали багато спільного: подібне середовище, порівнянні когнітивні функції та однаковий рівень фізичної активності через щоденну роботу в саду та на городі.

Учасників відвідували вдома, оцінюючи риси особистості, емоційне благополуччя, навички подолання стресу, якість життя, когнітивні функції, а також хобі та дозвілля. Найбільша відмінність між групами виявилася не в рівні фізичної активності. Мешканці Блакитної зони показали значно вищий рівень відкритості до нового досвіду — риси особистості, яка пов’язана з допитливістю, гнучкістю та готовністю пробувати нове. Вони також мали кращу емоційну компетентність, здоровіші стратегії подолання стресу і приділяли значно більше часу захопливим хобі — читанню, громадським заходам та іншим стимулюючим заняттям.

У середньому довгожителі присвячували хобі понад 11 годин на тиждень, тоді як їхні сусіди — менше ніж 7 годин. Дослідники вважають, що такі риси підкріплюють одна одну: люди з високою відкритістю частіше шукають нові враження, підтримують дружні зв’язки та продовжують розвивати навички, що допомагає зберегти психологічне благополуччя з віком.

Водночас вищий рівень нейротизму — риси, що характеризується хронічним занепокоєнням, самокритикою та негативною емоційністю — був пов’язаний із нижчою якістю життя, пов’язаною зі здоров’ям, в обох групах. Це не означає, що іноді хвилюватися шкідливо, але підкреслює важливість здорових стратегій подолання стресу.

Висновки дослідження розширюють уявлення про Блакитні зони за межі їжі. Люди, які старіють винятково добре, зберігають розумову залученість до життя. Це може означати вступ до книжкового клубу, вивчення нової гри в 65 років, догляд за городом, волонтерство, заняття мистецтвом або просто допитливе ставлення до світу навколо. Важливо й те, що мешканці Блакитних зон краще адаптуються з віком: замість зосереджуватися на тому, що вже не можна робити, вони інвестують у те, що ще можуть².

Здорове старіння формується не лише через те, що людина їсть або скільки вправиться. Воно також залежить від того, чи залишається вона допитливою, чи продовжує вчитися, плекає стосунки, розвиває здорові способи справлятися зі стресом і знаходить сенс у повсякденному житті. Ці звички не потребують переїзду на Сардинію — вони починаються з простого рішення залишатися залученим до життя, незалежно від віку.